Дивно, що
100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в
церкві,
і такою малою - коли залишаємо її на ринку.
Дивно, що година, проведена за читанням молитов,
поминаючи Бога, нам здається такою довгою, а година, проведена біля телевізора
- такою короткою.
Дивно, що, читаючи молитву, ми ледь збираємося з
думками, тоді як у розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труднощів.
Дивно, що ми так радіємо, коли оголошують
додатковий час футбольного матчу, і скаржимося,
коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть в
перші ряди, а в церкві - в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити одну молитву, і ми
так легко запам'ятовуємо і переказуємо чутки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах,
і нам так важко повністю увірувати в написане в Слові Божому.
Дивно, що кожен з нас бажає увійти в Рай і не хоче
обтяжувати себе стараннями для його набуття.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею та
адвокатом: коли мова йде про чужі гріхи - ти суддя, а коли мова йде про власні
гріхи - ти адвокат.
Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен з нас
вважатиме їх актуальними для інших і не маючими відношення до самого себе.
ДИВНО......
церкві, і такою малою - коли залишаємо її на ринку.
Немає коментарів:
Дописати коментар